Однорічна дитина з спринтерською швидкістю повзає по всьому будинку, впевнено крокує уздовж опори і тупотить, тримаючись за руку дорослого. У мами з татом камера вже давно напоготові, щоб відобразити перший самостійний крок свого скарбу. Але скарб не хоче робити самостійних кроків, кричить від страху, коли залишається без підтримки дорослого, і батьки з прикрістю розуміють – їхня дитина боїться ходити самостійно.

Чому дитина боїться ходити

Причин, за якими дитина боїться ходити, може бути кілька. Найпоширеніша – це негативний досвід при спробі зробити перші самостійні кроки. Всі діти різні: одна дитина, спробувавши самостійно йти і впавши, готова крокувати знову вже через кілька хвилин, а інша після такого досвіду може відкласти нову спробу на декілька днів, а то й тижнів. Значення має й те, як відреагували на падіння та дитячі сльози дорослі. Клопотання над впавшим малюком можуть змусити дитину зробити висновок про те, що ходити страшно і небезпечно, якщо дорослі так метушаться і турбуються. Не дивно, що після цього боязкий малюк починає уникати такого ризикованого заняття, як самостійна ходьба.

Цікаво: дитина хропе під час сну

Ще одна причина, по якій дитина боїться ходити, – це фізіологічна неготовність до самостійної ходьбі. Адже усереднені норми фізичного розвитку дітей досить приблизні і у кожного малюка є свій власний, індивідуальний темп формування тих чи інших навичок. Є, наприклад, діти, які взагалі не повзають рачки. Вони пересуваються по-пластунськи, а потім встають і відразу роблять перший крок. Тому, якщо малюк не хоче ходити в рік, цілком можливо, він просто не готовий до цього. Коли хребет і м’язи досить зміцніють – дитина піде.

Діти, які багато часу проводять в таких пристроях, як стрибуни, ходунки, віжки, можуть побоюватися починати ходити самостійно або ж почати ходити неправильно. Зазвичай неправильна хода пов’язана з тонусом м’язів: при гіпотонусі малюк може почати ходити на напівзігнутих ніжках, а при гіпертонусі – навшпиньки. Але навшпиньки починає ходити і дитина, яка багато часу проводила в погано підібраних по висоті ходунках, адже для того щоб пересуватися в них, малюкові доводилося весь час підводитися на носочки. Крім того, ходунки в певному віці – це анти стимулятор самостійної ходьби. Дійсно, навіщо самому намагатися, якщо в ходунках пересуватися набагато зручніше і безпечніше!

Цікаво: чому дитина тре очі

Що робити, якщо дитина боїться ходити

Основна рекомендація для батьків, у яких дитина боїться ходити – не треба квапити події, дайте всьому йти своєю чергою. Дитина має повне право не ходити до півтора року, якщо боїться, не хоче або не готова. Турбуватися і звертатися до фахівців має сенс лише після цього віку. Не порівнюйте свою дитину з іншими, не дозволяйте втягнути себе в цю гру, пам’ятайте: розвиток кожного малюка дуже індивідуальний, а визначати, чи все з дитиною в порядку, має право тільки лікар.

Якщо ваш малюк боїться ходити після невдалого падіння, ходіть з ним за руку. Можна скористатися спеціальною каталкою для навчання ходьбі або звичайною лялькової коляскою – у дитини в цьому випадку є відчуття опори і їй буде простіше перейти до самостійної ходьби.

Можна взяти пояс або ремінець і вкласти один кінець в ручку дитині, а самому взятися за інший і йти таким чином. Поступово ослабляйте натяг і в якийсь момент відпустіть свій кінець пояса. Мами відзначають, що цей спосіб добре працює з боязкими дітьми, яким важливо відчути, що вони можуть самі йти, але для цього їм потрібна ілюзія підтримки і безпеки.

Цікаво: чому сльозяться очі у дитини

Дітям, які не готові до ходьби фізично, добре допомагають масаж та плавання. Масаж робиться курсами, плавати можна в спеціальних групах «Мати й дитя», де інструктор покаже зміцнюючи м’язи вправи у воді і допоможе правильно їх виконувати.